Законукра ї н и про вищу освіту - страница 7



залучення до навчально-виховного процесу провідних учених і

науковців, працівників вищих навчальних закладів та інших наукових

установ і організацій;


організацію наукових, науково-практичних, науково-методичних

семінарів, конференцій, олімпіад, конкурсів, науково-дослідних,

курсових, дипломних та інших робіт учасників навчально-виховного

процесу.


Стаття 62. Організація і управління науковою і

науково-технічною діяльністю


1. Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних

закладах провадиться і фінансується відповідно до цього Закону,

законів України "Про освіту" ( 1060-12 ) та "Про наукову і

науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).


2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади у галузі освіти і науки:


розробляє згідно з законодавством пропозиції щодо обсягів

бюджетного фінансування наукової та науково-технічної діяльності

вищих навчальних закладів, інших підприємств, установ і

організацій, що діють у системі вищої освіти, а також обсягів

капітального будівництва зазначених підприємств, установ і

організацій;


здійснює управління у галузі наукової і науково-технічної

діяльності, зокрема через державне замовлення, а також організує і

забезпечує проведення наукової роботи як невід'ємної складової

освітнього процесу у вищих навчальних закладах.


3. Наукові дослідження, що проводяться за рахунок коштів

державного бюджету, фінансуються спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та

(або) центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму

підпорядкуванні вищі навчальні заклади, незалежно від фінансування

освітньої діяльності. В першочерговому порядку фінансуються

фундаментальні та пошукові дослідження, а також науково-дослідні

роботи, що виконуються в рамках пріоритетних напрямів розвитку

науки і техніки.


До виконання наукових і науково-технічних робіт у вищому

навчальному закладі можуть залучатися наукові, педагогічні і

науково-педагогічні працівники, інші працівники вищих навчальних

закладів, особи, які навчаються у вищому навчальному закладі, а

також фахівці інших організацій.


4. Наукова і науково-технічна діяльність у вищому навчальному

закладі може також здійснюватися на підставі договору.


5. Вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня

акредитації, що провадить наукову діяльність, проходить державну

атестацію відповідно до статті 11 Закону України "Про наукову і

науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).


Розділ XI


^ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ

ВИЩОЇ ОСВІТИ


Стаття 63. Правовий режим майна вищих навчальних закладів


1. За вищим навчальним закладом з метою забезпечення

діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та

його організаційно-правової форми власником (власниками)

закріплюються на правах оперативного управління або передаються у

власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також

інше необхідне майно.


2. Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом

державної або комунальної форми власності, а також доходи від

використання цього майна належать вищому навчальному закладу на

правах оперативного управління.


Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і

передане в оперативне управління вищим навчальним закладам

державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або

передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім

випадків, передбачених законодавством.


Майно вищих навчальних закладів державної та комунальної форм

власності, що забезпечує їх статутну діяльність, не може бути

предметом застави.


Держава в особі відповідних органів державної влади

встановлює пільги в оподаткуванні, сплаті платежів, митних зборів

для вищих навчальних закладів.


3. Вищий навчальний заклад державної та комунальної форм

власності самостійно розпоряджається доходами та іншими

надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством

платних послуг. Таке розпорядження включає в себе право відкривати

поточні та депозитні рахунки в банках, збереження коштів на

депозитних рахунках банків, право придбання майна та його

використання на підставі договорів тощо.


4. Повноваження власника (власників) щодо розпорядження

державним майном у системі вищої освіти реалізуються відповідно до

законів.


5. Вищий навчальний заклад у межах, визначених законами, та

відповідно до статуту має право:


отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди,

обладнання, транспортні засоби тощо) від органів державної влади,

підприємств, установ, організацій (в тому числі благодійних) та

фізичних осіб;


провадити фінансово-господарську діяльність в Україні та за

її межами;


створювати власні або використовувати за договором інші

матеріально-технічні бази для проведення навчально-виробничої

практики осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також

для власної господарської діяльності;


розвивати власну соціально-побутову базу, мережу

спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних та культурних

закладів;


здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію,

капітальний і поточний ремонти основних фондів на умовах підряду

або господарським способом;


спрямовувати кошти на будівництво або благоустрій

соціально-побутових об'єктів, а також на соціальну підтримку

педагогічних, науково-педагогічних та інших категорій працівників

вищих навчальних закладів та осіб, які навчаються у вищих

навчальних закладах;


відкривати рахунки у національній та іноземній валюті у

банках відповідно до законодавства про банківську діяльність;


користуватися банківськими кредитами.


Стаття 64. Фінансування вищих навчальних закладів


1. Фінансування вищих навчальних закладів державної форми

власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету,

призначених для фінансування спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки,

інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму

підпорядкуванні вищі навчальні заклади.


Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою

освітою за напрямами і спеціальностями відповідних

освітньо-кваліфікаційних рівнів та науково-педагогічних і наукових

кадрів вищої кваліфікації визначаються у законі про Державний

бюджет України.


Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у

галузі освіти і науки та інші центральні органи виконавчої влади

беруть участь у встановленні нормативів матеріально-технічного,

фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів

(штатна чисельність співробітників, співвідношення кількості

студентів і викладачів, навчальне навантаження викладачів, розміри

земельних ділянок, фінансування наукових досліджень, утримання

навчальних аудиторій і лабораторій, бібліотек та фондів наукової і

навчальної літератури, фінансування капітального будівництва,

ремонту і утримання будівель і спортивно-оздоровчих споруд,

придбання технічних засобів навчання та методичного забезпечення

навчального процесу тощо), диференційованих залежно від статусу,

рівня акредитації, типу вищого навчального закладу, напрямів і

спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців, та

наукових напрямів підготовки наукових і науково-педагогічних

кадрів вищої кваліфікації.


Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України

підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями

відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних

закладах державної форми власності здійснюється в обсягах,

необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення

навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах

першого і другого рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів

у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів

акредитації.


2. Фінансування вищих навчальних закладів, що перебувають у

власності Автономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів

комунальної форми власності здійснюється за рахунок коштів

відповідних бюджетів.


3. Фінансування вищих навчальних закладів приватної форми

власності здійснюється їх власниками.


4. Для фінансування вищих навчальних закладів можуть

залучатися додаткові джерела фінансування, не заборонені

законодавством.


Залучені кошти спрямовуються на здійснення статутної

діяльності вищого навчального закладу у порядку і на умовах,

визначених законодавством та його статутом.


5. Вищі навчальні заклади державної форми власності, вищі

навчальні заклади, що перебувають у власності Автономної

Республіки Крим, та вищі навчальні заклади комунальної форми

власності використовують кошти відповідних бюджетів, а також

додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством, на

оплату праці та матеріальне стимулювання своїх працівників.


6. Розмір плати за весь строк навчання або за надання

додаткових освітніх послуг встановлюється вищим навчальним

закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням

офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.


Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових

освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між

вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або

юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових

освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку

навчання. Типовий договір затверджується спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.


Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових

освітніх послуг публікується у загальнодержавних друкованих

засобах масової інформації та інформаційних збірниках спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі

освіти і науки.


Плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг

може вноситися за весь строк навчання або надання додаткових

освітніх послуг повністю одноразово або частками - помісячно, по

семестрах, щорічно.


Особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах

державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою

навчання за кошти державного або місцевого бюджету, забезпечуються

стипендіями у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми

доходів громадян. Порядок призначення і виплати стипендій

встановлюється Кабінетом Міністрів України.


Педагогічним та науково-педагогічним працівникам вищих

навчальних закладів встановлюються доплати за науковий ступінь

кандидата наук або доктора наук у розмірах відповідно 15 та 20

відсотків посадового окладу, якщо наявність наукового ступеня не

передбачена кваліфікаційними вимогами за посадою, яку обіймає

працівник.


7. Законом встановлюються джерела, обсяги та види надходжень,

які не є об'єктом оподаткування для вищих навчальних закладів всіх

форм власності, а також встановлюються пільги щодо сплати податків

і зборів для вищих навчальних закладів та осіб, які надають їм

благодійну допомогу.


8. Показники державного замовлення на підготовку фахівців з

вищою освітою формуються за освітньо-кваліфікаційними рівнями

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі економіки на підставі узгодженого подання спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі

освіти і науки (іншого центрального органу виконавчої влади, який

має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади) та спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі праці

та соціальної політики.


Показники державного замовлення на підготовку наукових і

науково-педагогічних кадрів формуються за науковими напрямами

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі економіки за поданням спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки,

інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють

підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів.


Стаття 65. Платні послуги у галузі вищої освіти

та пов'язаних з нею інших галузях діяльності


Вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може

надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі

вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови

забезпечення провадження освітньої діяльності.


Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та

пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися

вищими навчальними закладами державної або комунальної форми

власності, визначається Кабінетом Міністрів України.


Вищий навчальний заклад не може надавати платні послуги у

галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності

на заміну або в рамках освітньої діяльності, що фінансується за

рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.


Розділ XII


^ МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО


Стаття 66. Державна політика у галузі міжнародного

співробітництва у галузі вищої освіти


Держава сприяє міжнародному співробітництву у галузі вищої

освіти і здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення

взаємовигідного міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти

в рамках двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів і

угод.


Держава створює умови для міжнародного співробітництва вищих

навчальних закладів усіх форм власності, наукових, проектних,

виробничих, клінічних, медико-профілактичних, культурно-освітніх

організацій та установ, які забезпечують функціонування та

розвиток системи вищої освіти, органів управління вищою освітою,

шляхом бюджетного фінансування, надання пільг по сплаті податків

та зборів (обов'язкових платежів), пов'язаних із закупівлею та

ввезенням на митну територію України навчального, наукового та

виробничого обладнання, приладдя та матеріалів, для здійснення

освітньої, наукової та науково-технічної діяльності.


Стаття 67. Основні напрями міжнародного співробітництва

у галузі вищої освіти


1. Вищі навчальні заклади мають право здійснювати міжнародне

співробітництво, укладати договори про співробітництво,

встановлювати прямі зв'язки з вищими навчальними закладами

іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо

відповідно до законодавства.


2. Головними напрямами міжнародного співробітництва вищих

навчальних закладів є:


участь у програмах двостороннього та багатостороннього

міждержавного обміну студентами, аспірантами, педагогічними,

науково-педагогічними та науковими працівниками;


проведення спільних наукових досліджень;


організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів

та інших заходів;


участь у міжнародних освітніх та наукових програмах;


спільна видавнича діяльність;


надання послуг, пов'язаних із здобуттям вищої та

післядипломної освіти, іноземним громадянам в Україні;


відрядження за кордон науково-педагогічних кадрів для

викладацької та наукової роботи відповідно до міжнародних

договорів України, а також прямих договорів вищих навчальних

закладів з іноземними партнерами.


Стаття 68. Зовнішньоекономічна діяльність у галузі

вищої освіти


1. Зовнішньоекономічна діяльність вищого навчального закладу

здійснюється відповідно до законодавства шляхом укладення

договорів з іноземними юридичними та фізичними особами.


2. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності вищого

навчального закладу є:


організація фахової підготовки і стажування студентів;


провадження освітньої діяльності, пов'язаної з навчанням

іноземних студентів, а також підготовка наукових кадрів для

іноземних держав;


проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських

робіт за замовленням іноземних юридичних та фізичних осіб;


створення спільних з іноземними партнерами підприємств,

центрів, лабораторій, технопарків тощо.


3. Валютні та матеріальні надходження від

зовнішньоекономічної діяльності вищого навчального закладу

використовуються для забезпечення виконання статутних завдань.


Розділ XIII


^ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО ВИЩУ ОСВІТУ


Стаття 69. Відповідальність за порушення законодавства

про вищу освіту


1. Особи, винні у порушенні законодавства про вищу освіту,

несуть відповідальність відповідно до закону.


2. Шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу

вищому навчальному закладу, а також шкода, заподіяна вищим

навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу,

відшкодовуються відповідно до законодавства.


3. Невиконання вищим навчальним закладом головних завдань

діяльності, вимог стандартів вищої освіти є підставою для

позбавлення його ліцензій.


Розділ XIV

^ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.


Положення частини четвертої статті 23 набирають чинності з

дня прийняття рішення про набір студентів 2003 року.


Положення абзаців першого і другого частини першої та абзацу

першого частини другої статті 39, абзаців першого та другого

частини першої статті 40 цього Закону щодо вимог до кандидатур на

посади керівника вищого навчального закладу та керівника

факультету поширюються на осіб, які будуть обиратися на зазначені

посади з дня набрання чинності цим Законом.


Положення абзацу четвертого частини першої статті 64

набирають чинності з 1 січня 2005 року.


Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання

чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить

цьому Закону.


2. Кабінету Міністрів України:


у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції

щодо приведення законів у відповідність із цим Законом;


у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим

Законом;


у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом

привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити

приведення нормативно-правових актів міністерств та інших

центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим

Законом;


у проектах законів про Державний бюджет України на 2003 рік

та наступні роки передбачати поступове збільшення бюджетних

асигнувань для реалізації положень абзацу четвертого частини

першої статті 64 цього Закону.


3. У Законі України "Про ліцензування певних видів

господарської діяльності" ( 1775-14 ) (Відомості Верховної Ради

України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2001 р., N 11, ст. 45, N 49,

ст. 259; 2002 р., N 1, ст. 1):


частину другу статті 2 після слів "ядерної енергії" доповнити

словами "ліцензування у сфері освіти";


пункт 40 статті 9 виключити.


Президент України Л.КУЧМА


м. Київ, 17 січня 2002 року

N 2984-III
6374818392629983.html
6374991879453680.html
6375128743288801.html
6375224069244144.html
6375307893093672.html